Всесвітній день вишиванки в Бостоні

Червона рута

(Слова: Володимир Івасюк)

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?

Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, –
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода –
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.

Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, –
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода –
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Я піду в далекі гори

(Слова: Володимир Івасюк)

Я піду в далекі гори
На широкі полонини,
І попрошу вітру зворів,
Аби він не спав до днини.

Щоб летів на вільних крилах
На кичери і в діброви
І дізнавсь, де моя мила
Карі очі, чорні брови.

Приспів:

Мила моя, люба моя,
Світе ясен-цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру,
Мрію молоду,
І сади цвітуть для мене,
Як до тебе йду.

А як вітер з полонини
Полетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину –
Чорні брови, карі очі.

Перейду я бистрі ріки,
І бескиди, і діброви,
І шляхи мені покажуть
Карі очі, чорні брови.

Приспів:
Мила моя, люба моя,
Світе ясен-цвіт,
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру,
Мрію молоду,
І сади цвітуть для мене,
Як до тебе йду.

Вона

(Гурт: Плач Єремії)

Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип’єте холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: “життя прекрасне”.
Так, життя – прекрасне, а вона…

Приспів:
Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Приспів:

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити – не п’яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Квітка

(Гурт: Океан Ельзи)

Холодна, голодна й невчасна!
То світла, то темна – неясна.
До крові, до болі, до ночі
Я знаю, я буду, я хочу, я хочу!

Приспів:
Шукай в телефоні мій слід,
Цілуй у вікно мої губи.
Як знак на моєму плечі, ти – квітка!
Шукай в телефоні мій слід,
Цілуй у вікно мої губи.
Так швидко в моєму житті, так швидко!
Ти – квітка!

З тобою по колу прощали,

По колу з тобою літали.
Без болі, без права надії
Так швидко, так сильно й так ма-ало,
Ой, як ма-а-ало-о!

Обійми

(Гурт: Океан Ельзи)

Коли настане день
Закінчиться війна
Там загубив себе
Побачив аж до дна

Приспів:
Обійми мене, обійми мене, обійми
Так лагідно, і не пускай!
Обійми мене, обійми мене, обійми
Твоя весна прийде нехай!

І от моя душа
Складає зброю вниз
Невже таки вона
Так хоче теплих сліз?

Об-об-обійми… мене, обійми мене!
Обійми мене, обійми мене, обійми
І більше так не відпускай!
Обійми мене, обійми мене, обійми
Твоя весна прийде нехай!

У смузі світла

(Гурт: Вперше Чую)

Я тобі не пропоную долити в келих,
Я тебе не пропагую ходити в кедах
Та допоки будуть вилиті з срібла,
Хоч комусь ходити в кедах потрібно.

Я собі не пробачаю такого кроку,
Я тобі не обіцяю легкого року
І допоки небо держать тополі,
Я тобі бажаю легкої долі
Й важкого року.

Приспів:
Доки срібні з ладами в згоді,
Доки зорі до ранку вільні,
Я тобі, це точно, стану в пригоді
У смузі світла, смузі світла.
З тих країв, де не озвучують ноти,
З тих людей, хто не засвічує плівки,
Я тобі, це точно, стану в пригоді
У смузі світла, смузі світла.

Я тобі не пропоную палити в ліжку
І улюблену страшную читати книжку,
Мало часу докопатись до суті,
Переходим до камасутри.

Я тебе не закликаю лишить машину,
Я лише застерігаю ходити синім
Та допоки тут засвічене світло
По нас чутно, по вас видно,
По нас видно.

Приспів:

Я тобі не пропоную суму і вітер,
Я тебе не пропагую ходити світом
Та допоки будуть вилиті з срібла,
Хоч комусь ходити світом потрібно,
Світу потрібно.

Сам собі країна

(Гурт: Скрябін)

На твоїх джінсах американський прапор
На твоїй майці – канадське кленове листя
У твоїх очах видно тільки одне питання:
Хто мені скаже – чому я тут народився?
Не твоя вина – шо ти батька свого син
А твоя біда – не вміти бути ним

Приспів:
Не стидайся – то твоя земля
Не стидайся – то Україна
Добре там є де нас нема
Стань для батька нормальним сином

Ти знову купиш струйові німецькі шузи
Твої вуха давно вже звикли до чужої музики
На твоїх губах застигла гримаса болі
Чому я тут ше – я хочу давно на волю!
Не твоя вина – шо ти батька свого син
А твоя біда – не вміти бути ним

Приспів (4р):
Не стидайся – то твоя земля
Не стидайся – то Україна
Добре там є де нас нема
Стань для батька нормальним сином

Незнайомий брат

(Гурти: Немо, Мері)

Знову місяць блукає, зоряним небом.
Знову чую крізь сон, тихі кроки твої.
Я не знаю тебе, я не знаю про тебе.
І для чого приходиш з далеких тих днів.

Так багато у тебе хотів запитати,
Та напевно як завжди, не вистачить слів.
Скільки повзати ще нам, а не літати.
І для чого приходиш з далеких тих днів.

Приспів:
Ти мені пробач.
Я колись народився у своїй країні!
Ти мені пробач.
Я живу ніби вдома, але як емігрант.
Ти мені пробач,
за забуті пісні і сльозу на калині.
Ти мені пробач, незнайомий мій брат!

Ніби все у нас є, більше навіть не треба.
Синє небо і жовте колосся ланів.
А насправді ми просто тікаєм від себе!
Ти про це нагадав нам з далеких тих днів!

Стогнали гори, ридали ікони,
Спадали зорі, комусь на пагони.
Червоне поле, червоне небо,
Такого не треба, більше не треба!

І на віки віків, по всяк час і нині,
Будуть дивитись на нас, твої очі сині.
Березові хрести і земля у руїні.
І останні слова : СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Львів

(Гурт: Монте-Крісто)

Новий день, він у темних окулярах,
Тихо вийшов на двір,
Іде по вулицях старих.
Всі люди зайняті, є справи, розмови.
Знову дощ, на вулицях Львова.
Під парасолями ховають свої гриви,
Сильні камінні леви,
Такі сумні і ліниві.
Їх теплий погляд не скаже ні слова.
Знову дощ на вулицях Львова.

Приспів(2):
По двох паралелях летить мій трамвай,
Мій трамвай везе мене знову.
Вертаюсь до тебе, мене зустрічай,
Зустрічай на вулицях Львова.

А по бруківці стирають свої шини,
Туди-сюди літають божевільні машини.
Театри, площі, вітрини чудові,
Знову дощ, знову дощ
На вулицях Львова.

Як піде день, ляже вечір на плечі,
Він обійме, пригорне, як малечу.
Театри, площі, вітрини чудові.
І знову дощ сьогодні у Львові.
По двох паралелях летить мій трамвай.

Я не той

(Гурт:5'nizza)

Я тобі зіграю на валторні або може трубі, еееееее,
Сонце вийде за хмари, тай
По покрівлі загуркотять дощі, еееееее.
Чому?

Приспів:
Бо я не той хто тобі потрібен
Я не той, я не той!
Я не той хто тобі потрібен
Я не той, хто потрібен насправді, еееее,
Хто потрібен насправді, еее.

А коли ніч моє вкриє місто,

То ти побачиш як я гарно танцюю, юююю, ююююю.
Я подарую тобі зірок намисто,
Крижаними фарбами тебе тебе я намалюю, ююююююю.
Чому?

Він чекає на неї

(Слова: Святослав Вакарчук, Виконавець: Олександр Пономарьов)

Він любить косити газони,
Вона любить збирати квіти,
Він не знає, де діти гроші,
А у неї голодні діти.
Вона встане і піде в місто,
Щоб шукати нової долі,
А він полетить у далі –
У нього своя неволя.

Приспів:
Але він чекає на неї,
Він чекає на неї,
Він так давно чекає на неї,
Чекає завжди!

У нього кидають камінь,
Бо не може він їх догнати,
А для неї співають пісню
І готові життя чекати!
У неї багато сонця,
Подарованого батьками,
А у нього сім’я – лиш небо,
Він не знає своєї мами…

Приспів:
Але він чекає на неї,
Він чекає на неї,
Він так давно чекає на неї,
Чекає завжди!

Старенький трамвай

(Піккардійська Терція)

Коли літо приходить – гаряча пора,
І на сірому камені плавиться тінь,
Тільки дзвінко кричить на смітниках дітвора,
Говорити, ходити і думати лінь.
Коли сонце розжарене над містом висить,
І від чаду машин кругом йде голова, –

Я згадаю прохолодних озер блакить,
Куди їздив колись старенький трамвай.

Приспів:

Повези мене туди, де природа сама,
Повези мене за місто, де асфальту нема,
Повези мене туди, де зелена трава,
Повези, повези, о-о-о, старенький трамвай.

А відпустка у жовтні, а далі – зима,
Я стараюсь не дивитись на засмаглих дівчат,
Ні морозива, ні пива, бо води нема,
Як ті люди живуть в республіці Чад!?!
А я хочу в Антарктиду – хоч би на мить…
Ледве ноги волочу, очі піт залива…
Знов згадав я прохолодних озер блакить,
Куди їздив колись старенький трамвай.

Приспів.

Ніч яка місячна

(Слова: Михайло Старицький)

Ніч яка місячна, ясная, зоряна!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядем укупочці тут під калиною –
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне всипане зорями,
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ой у лузі червона калина

(Слова:Степан Чарнецький, Григорій Трух)

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Марширують наші добровольці у кривавий тан
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми наших братів-українців визволимо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш вільний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшениці золотистий лан,
Розпочали стрільці українські з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!

Два кольори

(Слова:Дмитро Павличко. Музика:Олександр Білаш)

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Приспів:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне – то любов, а чорне – то журба.

Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Приспів.

Гей, шуми Великий луже!

(Справжні козаки)

Гей, шуми, Великий луже,
Мати Хортиця, співай,
Запорожців плем’я дуже
Повернулось в рідний край.

Щоб воскресла наша слава,
Наша пісня і душа,
Земляки, вставайте в лави
Запорізького коша.

Приспів:
Наша мова солов’їна
Піде з нами у віки.
Доти буде Україна, (2)
Поки будуть козаки. (2)

То не вітер лине з поля
В придніпровській стороні,
То летить козацька воля
На буланому коні.

Сходить сонце, золотиться,
Мов гетьманська булава.
Ще не висохла криниця –
Запорізька Січ жива.

Приспів:

Гей, шуми, Великий луже,
Мати Хортиця, співай,
Запорожців плем’я дуже
Повернулось в рідний край.

Приспів. (2)

Там, під львівським замком

(Українська народна пісня)

Там, під Львівським замком старий дуб стояв
Там, під Львівським замком старий дуб стояв
А під тим дубочком партизан лежав
Там, під Львівським замком старий дуб стояв
А під тим дубочком партизан лежав

Він лежить, не дише, він неначе спить
Він лежить, не дише, він неначе спить
Золотім кучері вітер шелестить
Він лежить, не дише, він неначе спить
Золотім кучері вітер шелестить

Над ним стара мати стомлена стоїть
Над ним стара мати стомлена стоїть
І до свого сина тихо говорить:
Над ним стара мати стомлена стоїть
І до свого сина тихо говорить:

“Сину ж ти мій, сину, дитино моя
Сину ж ти мій, сину, дитино моя
Були б тя не вбили, якби не війна
Сину ж ти мій, сину, дитино моя
Були б тя не вбили, якби не війна

Було вас у батька п’ятеро синів
Було вас у батька п’ятеро синів;
Ти був наймолодший, сину наш, Андрій
Було вас у батька п’ятеро синів;
Ти був наймолодший, сину наш, Андрій

Як ти був маленький, батько воював
Як ти був маленький, батько воював –
Він за Україну голову поклав!”
Як ти був маленький, батько воював –
Він за Україну голову поклав!”

Hе плач, стара мати – син героєм став!
Hе плач, стара мати – син героєм став!
Він за Україну голову поклав
Hе плач, стара мати – син героєм став!
Він за Україну голову поклав

Лента за лентою

(Українська народна пісня)

Вже вечір вечоріє, повстанське серце б’є,
А лента набої поспішно подає.

Приспів:
Ах, лента за лентою – набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!
Ах, лента за лентою – набої подавай,
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!

А ворог атакує і преться щосил,
Юнак-кулеметник їх вправно косив.

Приспів:

Як сонце сходило, втомлений юнак,
Упав він ранений, упав він навзнак.

Приспів:

До нього санітарка поспішно іде,
В обличчя вдивляєсь, його пізнає.

Приспів:

Він в неї вдивляєсь, пече в грудях рана,
Біля кулемета дівчина молода.

Приспів:

А ворог атакує, в останній момент –
Наново заграв вже затихлий кулемет.

Приспів (2)

Україна - це ти

(Виконує: Тіна Кароль)

Моє ім’я – Батьківщина,
Лелеки легке крило.
Моє ім’я – Україна
І сонечка тепло.
Моє ім’я – Вишиванка,
Я – хрестик на полотні.
Моє ім’я – синє небо,
Я – сонях малий під ним.

Приспів:
Татові слова:
Україна – це я!
Мамині пісні,
Україна – це ти!

Моє ім’я – Степ широкий,
Моє ім’я – Хліба смак,
Останній шкільний дзвіночок,
Над сивим Дніпром туман.
Моє ім’я – то Надія,
Моє ім’я – то Любов,
Моє ім’я – чиста мрія,
І віра, що з нами Бог!

Приспів. (2)

Моє ім’я – колискова…
Моє ім’я – то є Воля…
Моє ім’я – то Родина…
Моє ім’я – добре Слово,
Що збереже цей світ!

Приспів.

Україна – це ти!..

Державний гімн України

(Слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького)

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Download PDF

Here you can find ready to print PDF with all songs